Батьківські збори

ТЕМА І: ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Обговорення педагогічної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв'язує арифметичні задачі на додавання і віднімання, словниковий запас багатий — ніби все в порядку. Але проходить перших два місяці навчання, і його мати починає скаржитись учителю; "Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитись успіхами не можемо. Головне — зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, не дивлячись на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала.

1.                    ІЦо можна сказати про готовність хлопчика до школи?

2.                    Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?

Виступ учителя. В час відродження і розбудови національної системи освіти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярів уміння впевнено читати, писати і лічити, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати загальні уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням в період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх  школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині); формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність з моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому середовищі.

Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на загальну, інтелектуальну і психолого- педагогічну.

Одне з першочергових завдань сім’ї у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням); розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін ).

Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильність мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: "більше", "менше", "однаково", "стільки ж", "короткий і довгий", "старший і молодший"; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).

Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий настрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної готовності до навчання. Батькам треба пам'ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно переконувати, що навчання в школі — це серйозна праця, в результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. Ні в якому разі не варто залякувати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.

Пам'ятаючи про те, що вшколі часто буває робота нецікава, але важлива, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову "треба", свідомо розбиратися у своїй позиці ("хочу" і "треба"). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленої справи, не засмучуватись невдачею.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам'ятайте, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть в сімї одинаками.

Демонстрування виставок:

а)         рекомендованої літератури для батьків;

б)        підручників і навчальних приладь (олівці, трикутник, фарби, пензлик, альбом, різнокольоровий папір, нотний зошит тощо);

в)         шкільного одягу і взуття;

г)         господарського куточка (голка, нитки, ножиці, клей тощо).

(Для початкуючого вчителя радимо такі виставки підготувати на перші збори у перші дні навчання дітей в школі).

Бажано вручити кожному батькові, як радить Ш.О.Амонашвілі, листа майбутньому першокласнику від першого учителя. Він може бути орієнтовно такого змісту:

Добрий день, дорогий.....

Я твоя перша учителька. Звати мене Надія Іванівна. Поздоровляю тебе — ти ідеш у школу. Сподіваюсь, що ми з тобою станемо добрими друзями. Ти будеш товаришувати з усіма дітьми в класі. Школа у нас велика. Ти уже дорослий, і тому сам повинен знайти свій клас. Запам'ятай, як це зробити. Як тільки піднімешся по сходинках головного входу, побачиш стрілки. Стеж: за ними, і вони приведуть тебе в твій клас. На дверях його намальована ластівка. А якщо все-таки заблудишся - не бійся, тобі допоможуть знайти дорогу старші учні, які чергуватимуть у коридорі.

Я чекатиму на тебе в класі, буду рада з тобою познайомитись!

Твоя перша учителька

Анкета для батьків майбутніх першокласників.

1.  Ім'я і прізвище дитини.

2.   Чи вміє ваша дитина читати?

3.    Чи вміє писати?

4.   Чи вміє ваша дитина рахувати?

5.   Якими ласкавими іменами називаєте малюка в сім "і?

6.   Особливості характеру дитини (уважність, спостережливість, цікавість, збудливість, дисциплінованість та інші якості)

7.  Який у неї слух, зір?

8.Які захворювання перенесла дитина в дошкільному віці?

9. Ім'я та по батькові батьків, освіта. Де і ким працюєте?

10.Хто, крім батьків, бере участь у вихованні дитини? Скільки дітей у сім'ї?

ТЕМА 2. ВАША ДИТИНА СТАЛА ШКОЛЯРЕМ

(організаційні збори, котрі проводять в перший тиждень навчання),

1.  Виступ класовода.

2.  Анкетування батьків.

3.   Вибори батьківського комітету.

4.  Вручення пам’яток.

Виступ класовода.Привітання з початком навчання дітей у школі. Знайомство з батьками. Ознайомлення з умовами школи, контингентом учителів та учнів. Режим життєдіяльності першокласника в школі. Навчально-виховні завдання на рік.

У першому класі учні повинні навчитися читати словами (окремі слова — за складами) невеликі зв'язні тексти зі швидкістю 20-30 слів за хвилину; розуміти прочитане; знати букви та звуки, які вони позначають на письмі; вміти виконувати звуковий та звуко-буквений аналізи слів; списувати слова і речення; записувати на слух склади, слова і речення, вимова яких збігається з написанням; складати усні розповіді за малюнком, побаченим, за аналогією з прослуханим. Діти знайомляться з основними елементами книги (обкладинка, корінець, сторінка), вчаться користуватися закладкою.

Вибори батьківського комітету.Батьківський комітет — колективний орган. Він виконує такі функції: сприяє школі у здійсненні мети і завдань національного виховання; залучає батьків до активної участі в житті класу, школи: зміцнює зв'язки з громадськими організаціями; попереджує дитячу бездоглядність і правопорушення: організовує дозвілля дітей і батьків; відвідує сім'ї учнів і разом з класоводом надає їм допомогу у вихованні дітей.

Класний батьківський комітет обирають або переобирають на організаційних зборах. Він працює під керівництвом класовода. При комітеті можуть бути створені різноманітні комісії (навчальна, культурно-масова, спортивна та ін.). Очолює його голова батьківського комітету.

Для того, щоб батьківський комітет був діяльним, учителю варто з особливою увагою ставитись до підбору його складу. Бажано, щоб це були батьки з діловими моральними якостями, які бажають допомогти класові і школі в організації навчально-виховного процесу.

Пам'ятка для батьків першокласників.

1.                На прикладах взятих з життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов'язку перед суспільством і сім'єю.

2.    Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми постараємося, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.

3.    Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4.    Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5.    Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте: «Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчителька? За що?» замість традиційного «Чи з'їв все те, що я дала тобі до школи? Не товаришуй з Миколкою, бо він поганий хлопчик!»). Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням. Головне — підтримуйте інтерес до навчання.

6.    Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в класі або школі.

7.    Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями - природна потреба малюка.

8.     Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр, на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

9.     Систематично привчайте малюка до праці.

Вибори батьківського комітету.Батьківський комітет — колективний орган. Він виконує такі функції: сприяє школі у здійсненні мети і завдань національного виховання; залучає батьків до активної участі в житті класу, школи: зміцнює зв'язки з громадськими організаціями; попереджує дитячу бездоглядність і правопорушення: організовує дозвілля дітей і батьків; відвідує сім'ї учнів і разом з класоводом надає їм допомогу у вихованні дітей.

Класний батьківський комітет обирають або переобирають на організаційних зборах. Він працює під керівництвом класовода. При комітеті можуть бути створені різноманітні комісії (навчальна, культурно-масова, спортивна та ін.). Очолює його голова батьківського комітету.

Для того, щоб батьківський комітет був діяльним, учителю варто з особливою увагою ставитись до підбору його складу. Бажано, щоб це були батьки з діловими моральними якостями, які бажають допомогти класові і школі в організації навчально-виховного процесу.

Пам'ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.

ТЕМА 3. МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ. ЯКІ ВОНИ?

1.                Анатомо-фізіологічні особливості учнів початкових класів.

2. Розвиток пізнавальних процесів.

3. Формування особистості молодшого школяра.

Молодший шкільний вік — це період життя дитини з 6 до 10 років. В цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри поступово займає навчання.

Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, в кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта. У першокласників повільно розвиваються дрібні м'язи кисті. Через це вони недосконало координують рухи, відчувають значні труднощі в оволодінні графічними навичками.

Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря.

Під впливом навчання у молодших школярів поряд з мимовільним запам'ятовуванням розвивається довільна пам'ять, яка відіграє провідну роль в оволодінні знаннями. Діти частіше вдаються до спеціальних прийомів запам'ятовування: смислового групування матеріалу, поділу тексту на частини, складання плану прочитаного тощо. Без спеціального керівництва розвитком пам'яті молодші школярі використовують найпростіший спосіб довільного запам'ятовування — переказ.

Мислення першокласників конкретно-образне, однак під впливом навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв'язувати дедалі складніші пізнавальні й практичні задачі, висловлювати власні судження, міркувати.

Інтенсивно збільшується словниковий запас школяра, зростає кількість слів у реченнях, кількість речень, удосконалюється їх синтаксична будова. Тому так важливо привчати дітей висловлюватися чітко, зрозуміло, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення.

Увагу першокласників психологи характеризують як мимовільну, нестійку. Діти активно реагують на нове, яскраве і незвичне, часто відволікаються від роботи. Розвиток довільної уваги здійснюється успішно шляхом включення учнів у навчальну діяльність, створення належних умов для цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються самостійно формулювати мету діяльності і керуватися нею під час виконання.

Процеси гальмування починають переважати над процесами збудження, що створює важливі передумови для формування певних вольових якостей: здатності проявити зусилля з метою подолання труднощів утриматися від небажаних вчинків, контролювати і оцінювати себе.

Учні початкових класів характеризуються підвищеною емоційною вразливістю. Тому так важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, вміти володіти словом.

Виступаючи з доповіддю в інституті спеціальної педагогіки, Януш Корчак продемонстрував у рентгенівському кабінеті серце хлопчика, який злякався нової обстановки. Поставивши його на мить перед рентгенівським апаратом, відомий педагог звернувся до слухачів: "Дивіться і запам'ятовуйте. Тоді, коли гніваєтесь і коли ви втомилися, коли діти стають нестерпні і виводять вас із себе, коли ви сердитесь і кричите, коли в нападі гніву ви хочете покарати, згадайте, що так виглядає і так реагує серце дитини"

ТЕМА 4. РЕЖИМ ДНЯ ПЕРШОКЛАСНИКА (збори-лекція)

1.    Значення режиму дня в житті людини.

2.     Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.

3.      Чи можливі відхилення від режиму?

Першокласники мають вміти додавати, і віднімати в межах 10; читати і записувати числа до 20; озв'язувати прості задачі на одну дію; розпізнавати круг, трикутник, квадрат; вимірювати довжину ідрізка і будувати відрізок заданої довжини.

Учні першого класу вчаться добирати необхідне обладнання до занять, правильно сидіти під іас читання і письма, користуватися навчальним приладдям. Вони повинні вміти виділяти в іредметах певні ознаки (розмір, форму, колір, смак тощо), порівнювати об'єкти за зовнішніми ознаками, перевірити роботу шляхом зіставлення зі зразком, оцінювати її за орієнтирами, даними вчителем.

Для отримання інформації про сім'ю першокласника та умови сімейного виховання доцільно пропонувати батькам анкету такого змісту.

1.  Запишіть дані про вашу дитину: прізвище, ім'я, по батькові; рік, число і місяць народження; місце проживання.

2.   Чи відвідувала дитина дитсадок? Чим любить займатися?

3.   З ким у сім'ї більше дружить (з бабусею, дідусем, братом, сестрою)? З ким товаришує із ровесників?

4.   Чи є в сім 'ї бібліотека ?

5.   Чим можете допомогти класові?

6.   Повідомте дані про себе: прізвище, ім'я та по батькові, рік народження освіта, де і ким працюєте.

Зауважимо, що лікарі та психологи радять дивитися передачі не частіше трьох разів на тиждень, причому сумарна тривалість не повинна перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням.

Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа повинні складати основну частину вечірніх страв

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд, допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події.

Перед сном дитина має скласти в ранець все, що необхідно до занять, провітрити кімнату, помитися., почистити зуби якщо є можливість — прийняти душ (але обов'язково помити ноги), постелити постіль, побажати усім доброї ночі.

 Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров'я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати і вставати завжди в один і той самий час; практикувати перед сном 20-30 хвилинні прогулянки на свіжому повітрі: спати, в міру можливості, при відчиненій кватирці і, звичайно, на окремому ліжку.

Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Виникає питання: чи можливі відхилення від режиму? Звичайно, так. Адже ми підкреслили, що режим — поняття умовне, Кожна дитина — це насамперед людина з притаманними їй індивідуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумні відхилення від режиму, звичайно, допустимі, але ви повинні завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон, пов­ноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпечення загального розвитку дитини тощо.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів.

7.00-7.30 - пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка

       6.30- 7.50 - сніданок

7.50-8.15 - дорога до школи

8.15 - 12.30 - заняття в школі

12.30      -13.00 - повернення зі школи

       13.00-13.30-обід

13.30- 14.30 - післяобідній відпочинок

14.30- 16.00 - перебування на повітрі

       16.00- 17.30 - виконання домашніх завдань (через кожні ЗО - 35хв. - перерви на 2 - 10хв.). Під час першої перерви - підвечірок

17.30- 19.00 - перебування на повітрі. Зайняття у спортивних гуртках

19.00- 20.30 - вечеря, заняття улюбленими правами

20.30- 21.00 - підготовка до сну

21.00-7.00-сон.

ТЕМА 5. ГРА — НЕ ПРОСТО ЗАБАВА

1.      Значення гри для загального розвитку дитини.

2.          "Домашні" ігри.

3.         Загальні правила ігор.

Шестирічний малюк пішов ушколу. Він уважно слухає вчителя, виконує його вказівки, оволодіває: знаннями але психологічно ще залишається дитиною, яка любить гратися. Тобто, зміна провідної у дошкільному віці ігрової діяльності на навчальну відбувається не зразу, а поступово. Гра допомагає школяреві включатися у навчання, оволодівати складною "професією" учня. Вона впливає на розвиток пам'яті, мислення, уяви, сприяє процесу засвоєння знань, умінь і навичок, збагачує соціальний досвід дитини. Крім того, спільна гра з малюком має ще один важливий аспект: лише через спілкування з дитиною дорослий проникає в її душу, сприяє виникненню довіри і взаєморозуміння.

Вчені по-різному класифікують ігри: творчі і з правилами: сюжетно-рольові, дидактичні та інші. Ми поговоримо з вами про так звані "домашні" ігри. Ви можете гратися з дітьми тоді, коли відпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете по вулиці або їдете в тролейбусі.

Наведемо деякі з них:

"Яке слово довше?"

-    Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву ова слова, а ти визнач, яке з них довше. Запам'ятай: порівнювати треба самі слова, а не ті речі, які ними називаються.

Хвіст — хвостик, черв'ячок — змія, кіт — котеня, ніж — голка, річка — стрічка.

"Знайди зайве слово".

Дуб, сосна, бузок, ялина..

Капуста, слива, картопля, морква.

"Що я задумала".

-    Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав мені кілька запитань, які допоможуть тобі дізнатися про це.

"Хто більше скаже".

Позмагайтеся, хто з вас більше поставить запитань до одного і того ж об'єкта.

"Назви предмет".

-   Назви п'ять предметів жовтого (або іншого) кольору; п'ять предметів з пластмаси; п'ять предметів, однакових за формою ...

Загальні правила  ігор.

 Гра повинна приносити радість і дитині, і дорослому.

1.     Зацікавте дитину, але не змушуйте її гратися, не викликайте перенасичення грою.

2.     Всі завдання діти повинні виконувати самостійно.

3.  Завдання мусять бути посильними для дітей.

4.     Більше хваліть за успіхи.

5.    Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушену обстановку.

6.    Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення ігрових -завдань.

ТЕМА 6. УМОВИ УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ'Ї

(збори-лекція)

1.    Сім 'я — міцний і дружній колектив.

2.    Здоровий сімейний мікроклімат.

3.   Довір'я у вихованні

4.    Ставлення до найстарших членів родини.

5.    Єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей.

Виховання дітей у сім'ї має в більшості випадків суб'єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо. Загальновідомо, що сім’я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або термозити його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання дітей у сім'ї дати не можна. Сьогодні ми поведемо розмову про основні умови виховання учнів, які можуть бути використані в кожній конкретній сім'ї з врахуванням її особливостей,

У народі кажуть, що гарна та сім'я, де виростають гарні діти, і це справедливо. Адже врешті- решт долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя, його тональність, загальна спрямованість. Часто можна почути: "Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім'я не ставила, а діти виросли прекрасні". Гадаємо, що нічого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дітей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять одне одного, нікому ніхто не зобов'язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це а є по-справжньому добрий педагогічний клімат. Діти, які ростуть у таких сім'ях, не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гарно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями, мріями, їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий. Як писав видатний педагог К.Д.Ушинський, до глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв'язки з тією сім'єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собі, що ці зв'язки уже розірвані назавжди.

Звичайно, добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сімї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька й матері, дідуся і бабусі.

У виступі на батьківській конференції директор    школи говорив про дітей, що виховуються у хороших сім'ях: "Правду кажучи, мені б дуже хотілося сказати, що такими їх виховала школа. Але будьмо справедливі, бо школа, враховуючи її специфіку, переважно переконує, спонукає, повчає, а сім'я — це невичерпне джерельце народної педагогіки, практична школа духовності дитини. І якщо в сім'ї здоровий мікроклімат, діти виховуються особистим прикла­дом батьків в дусі патріотизму і високої духовності.

Однією з умов успішного сімейного виховання є довір'я до дітей, надання їм самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність, доброту, порядність, вірять в те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я окрилює його, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

Для прикладу хочу порівняти такі дві ситуації. Одній дитині мама каже: "Ти уже навчився самостійно контролювати час, тому можеш сам стежити за виконанням режиму дня. Я впевнена, що все буде добре: і уроки зробиш, і погуляти встигнеш. Нагодуй і пограйся з сестричкою. Я тобі повністю довіряю". В іншій сім'ї мати сварить сина за те, що він довго гуляв на вулиці, в той час коли давно пора виконувати домашні завдання: "Знову ти довго гуляв. Тобі говори-не говори — як в стіну горохом нічого не допомагає. Хіба таким можна довіряти?" Звичайно, в першому випадку у дитини підвищується почуття відповідальності за свої справи. В другому — недовір'я може озлобити дитину, викликати впертість, небажання стати чемною. Часто в таких випадках малюку хочеться зробити щось на зло дорослим. Та найстрашніше, мабуть, те, що дитина сама опускає руки: "У мене і так нічого не вийде".

Помиляються ті батьки, котрі постійно в приклад своїм дітям ставлять їх ровесників (добре вчиться, гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще проявити впевненість: "Я вірю, що завтра в тебе вийде краще. Подивись і порівняй, як ти написав вчора і наскільки акуратніше -— сьогодні" Таке довір'я, як правило, підтягує дитину, сприяє самовихованню, самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат сім'ї найбільш благополучним.

Характеризуючи умови успішного виховання дітей, не можна забувати про чуйне ставлення до найстарших членів родини — бабусі й дідуся. Нерідко в сім'ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, зробили багато для країни і для нас особисто. Важко уявити, як ранять їх такі грубі репліки: "Що ви розумієте?", "Хто вас запитує?" та ін.

Нерідко чуєш від батьків: "Ви не знаєте, який у нашої бабусі важкий характер. Вона нам тільки заважає виховувати дітей". У таких випадках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може й вам тепер не вистачає витримки. Адже був час, коли бабуся була конче потрібна і тоді не заважала. Спробуйте підрахувати, скільки щоденних турбот припадає на долю тих стареньких людей, які "нічого не роблять", а тільки доглядають за домівкою. Деякі батьки повністю перекладають на них виховання своїх дітей. Бабусі (особливо в містах) супроводжують першокласників до школи, зустрічають після уроків (та ще й несуть портфелі, бо діти перевтомлені уроками), годують, стежать, як малюк виконує уроки, готують вечерю. Численним і складним справам немає кінця. Ви ж нароботі спокійно працюєте, бо впевнені, що вдома все гаразд. То, можливо, варто критичніше поставитися до своїх висновків про бабусину працю. У молоді роки ми мало замислюємось над власною старістю, та нам і важко це уявити. Водному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю ви ставитесь до своїх батьків, це обов'язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки.

У дитячої письменниці В. Осєєвої є мудре оповідання «Бабуся». Послухайте уривок з нього:

"Прийшов до Бориса товариш. Товариш сказав:

—        Здрастуйте, бабусю!

Борис весело підштовхнув його ліктем:

—          Ходім, ходім! Можеш з нею не вітатися. Вона вже стара старушенція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустку і тихо поворушила губами:

—- Образити, що вдарити, приголубити - треба слова шукати.

А в сусідній кімнаті товариш казав Борису:

—        Аз нашою бабусею завжди вітаються, і свої і чужі. Вона у нас головна.

—- Як це — головна? — зацікавився Борис.

—        Ну, старенька... всіх зростила, Її не можна кривдити. А чого ж ти зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

—        Не дасть, — насупився Борис. — Він сам з нею не вітається.

Товариш похитав головою:

—           Дивно! Тепер старих усі поважають... Отв одних у нашому дворі дідусеві погано жилося, так йому тепер вони платять. Суд ухвалив. А соромно ж як перед усіма, жах!

—          Та ми свою бабу не кривдимо. — зашарівся Борис. - Вона сита і здорова.

Прощаючись з товаришем, Борис затримав його біля дверей.

—        Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

—        Іду, йду! — зашкутильгала з кухні бабуся.

—         Ось, — сказав товаришеві Борис, — попрощайся з моєю бабусею. Після цієї розмови Борис часто ні з того, ні з сього запитував у бабусі:

—        Кривдимо ми тебе?

А батькам казав:

—        Наша бабуся краща за всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

—         Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще! І розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

—          Це, мабуть, ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені нами, могли й самі сказати.

Бабуся, м'яко всміхаючись, хитала головою. — Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі,

радіти треба. Для вас син зростає! Я своє віджила на світі, а ваша старість попереду. Що уб'єте, те не вернете" Ці мудрі слова згадуйте частіше.

Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог всіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім'ї різних дій, неузгоджених впливів. З нашої вини маленька людина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більше того, вони травмують її свідомість. Це стосується як дрібниць, так і вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянці дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до такої суперечки, що, нарешті, куплене морозиво не приносить хлопчикові ніякого задоволення. Або батько наполягає, щоб донька щоранку робила зарядку, а мама, коли батько у відрядженні, шкодує дівчинку ("нехай поспить") і порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких, на перший погляд, "дрібниць" є чимало. Кінець кінцем саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокій і душевний затишок рідної домівки.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно, вимагають від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з часом і для вас, і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, головне, що об'єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

І, накінець, пам'ятайте, що виховання дітей в сім'ї — не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти — це майбутнє України. Вони будуть творити історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, які теж будуть виховувати своїх дітей. Але й це ще не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.